1. Аварія на японській АЕС «Фукусіма»
У той час, коли керівництва країн з розвиненою ядерною енергетикою заявляють про необхідність переоцінки своїх ядерних програм, українська влада не зважає на загрози. 14 березня український прем'єр-міністр Микола Азаров на брифінгу у Стамбулі заявив, що Україна не планує знижувати темпи розвитку ядерної енергетики.
У цей час канцлер Німеччини Ангела Меркель заявила про введення мораторію на подовження терміну експлуатації ядерних реакторів у понадпроектний термін. Керівництва Індії та Китаю також повідомили про намір перегляду планів розвитку ядерного сектору у своїх країнах. Уряд Швейцарії «заморозив» всі атомні проекти в країні на невизначений термін...
Трагічні події в Японії засвідчили те, що безпечних ядерних реакторів не існує. У той час, коли ситуація навколо АЕС в Японії все погіршується, а провідні країни світу заявляють про перегляд своїх ядерних планів, керівництво України робить вигляд, що нічого не відбувається. Ми маємо усвідомити що кожен вибух на АЕС Фукусіма відзначає прихід ядерного декадансу.
2. 25-а річниця аварії на Чорнобильській АЕС
У 25-ту річницю Чорнобильської катастрофи можна зробити висновки, що Уряд України не подолавши наслідки аварії на Чорнобильській атомній станції, створює нові ядерні загрози. Будівництво об'єктів, необхідних для виведення ЧАЕС з експлуатації, виявилося складнішим та дорожчим, ніж очікувалося. Наприклад, будівництво сховища для ядерного палива з 1-3 блоків ЧАЕС вже мало бути закінчено. Але проект фактично починається спочатку через неспроможність досвідченої французької компанії AREVA побудувати сховище. Американська компанія Холтек (Holtec International), яка взялась за будівництво даного сховища наразі планує вдвічі збільшити його вартість. Чи будуть донори надалі фінансувати цей проект за новою ціною сьогодні невідомо. Крім того, додає проблем заплановане будівництво централізованого сховища для відпрацьованого ядерного палива (ЦСВЯП) з Хмельницької, Рівненської та Південно - української атомних станції.
Будівництво ЦСВЯП робить завдання з відродження зони практично нездійсненним. Паливо з АЕС, яке зберігатиметься у сховищі, залишиться радіоактивним ще тисячі років. З іншого боку, перевезення відходів у центральне сховище створює небезпеку населенню. Радіоактивні речовини будуть перевозитись поруч з густонаселеними містами залізницею.
3. Оновлення документу «Енергетична стратегія України на період до 2030 року»
В Україні триває процес перегляду документу «Енергетична стратегії України до 2030 року», прийнятого в 2006-му році (Енергетична стратегія має переглядатися кожні 5 років). Запропоновані зміни до Енергетичної стратегії, які підготовлені Фондом «Ефективне управління» Рината Ахмєтова, спрямовані на розвиток вугільної та атомної енергетики. У той час, коли в інших державах намагаються скоротити споживання енергетичних ресурсів й великими темпами розвивають альтернативні джерела енергії, український уряд планує значно збільшувати споживання енергетичних ресурсів, а також будувати нові ядерні та вугільні енергоблоки.
4. Уряд збирався взяти кредит у 40 млрд. грн. в Росії, щоб витратити їх два російські реактори для добудови Хмельницької АЕС.
За результатами тендеру 2008 року, на старих конструкціях недобудованих блоків №3 та №4 ХАЕС планують встановити реактори іншої модифікації. Незважаючи на протести громадськості та докази екологів про недоцільність добудови, у квітні 2010 уряд України ухвалив угоду з Російською Федерацією про кредитування добудови блоків. Результати громадських слухань серед мешканців прилеглих до ХАЕС територій, які показують, що мешканці здебільшого голосували проти добудови двох енергоблоків. Крім того, представлені на громадських слуханнях документи (інформаційно-аналітичний огляд ТЕО та Оцінка впливу на навколишнє середовище ОВНС) містять неточності, протиріччя, а в деяких випадках і маніпулювання фактами з метою отримати згоду громадськості на добудову. Також ОВНС містить неповну інформацію про ставлення місцевих мешканців до перспективи добудови. Таким чином, розробники ОВНС свідомо маніпулюють даними соціологічних досліджень для демонстрації соціальної легітимності та підтримки цього проекту.
Найголовніше, що Україні сьогодні зовсім не потрібні нові ядерні генеруючі потужності, оскільки існуючі потужності неможливо завантажити на повну потужність: мають місце випадки коли з 15 атомних енергоблоків 5-6 не подають струм у мережу:
http://www.snrc.gov.ua/nuclear/uk/publish/article/159736
5. Уряд планує побудувати завод по виробництву ядерного палива.
Спорудження заводу по фабрикації ядерного палива в Кіровограді не вирішить проблеми 100% залежності атомної енергетики України від Росії. Приєднавшись до міжнародного договору про нерозповсюдження ядерної зброї, наша країна не має змоги у себе збагачувати власний уран. Тому, поки працюють ядерні реактори, українська енергетика буде залежної від іноземних постачальників збагаченого урану для ядерного палива. Більш того, український уран на сьогодні забезпечує лише 30% потреб вітчизняних АЕС. Для збільшення видобутку урану та модернізації цирконієвого виробництво, щоб воно мало змогу виготовляти вироби, які по-якості будуть придатні для використання в ядерній енергетиці, необхідні значні інвестицій, яких країна немає. Експлуатація заводу по фабрикації безсумнівно призведе до накопичення нових ядерних відходів. Уряд досі не вирішив проблеми з радіоактивними відходами, які напрацьовані ядерної галуззю у минулі роки. Найбільш показові приклади - це Придніпровський хімічний завод (м. Дніпродзержинськ), Чорнобильська Зона та уранові родовища, де потребують знешкодження мільйони тон радіоактивних відходів, які наразі розносять вітрами та ґрунтовими водами по всій Україні. Коштів на подолання наслідків роботи ядерної промисловості у минулі роки виділяється вкрай недостатньо, та й ті надходять з державного бюджету, а не від компанії, які напрацювали небезпечні відходи.
6. Поновлення закону про спорудження Централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива в Чорнобильській Зоні.
Існуючий проект будівництва Централізованого сховища відпрацьовано ядерного палива (ЦСВЯП) на території Чорнобильської АЕС не вирішує проблем зберігання відпрацьовано ядерного палива (ВЯП) для України. Указом Президента України від 13.08.07 № 700/2007 територія площею 48870 га земель у межах зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення оголошена загальнозоологічним заказником загальнодержавного значення „Чорнобильський спеціальний". Даний указ забороняє розміщення на цій території будь-яких об'єктів, окрім саркофага над аварійним 4-м блоком ЧАЕС. Тим більше це стосується нових радіаційно-небезпечних об'єктів.
Крім того діє прийнятий Верховною Радою України Закон № 886-VІ р. "Про Загальнодержавну програму зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об'єкта "Укриття" на екологічно безпечну систему", де жодних нових радіаційно-небезпечних об'єктів в програмі не передбачено.
Будівництво сховища в зоні виявляється зручним для „Енергоатому" через практичну відсутність місцевого населення у районі розташування станції.Але в разі якихось інцидентів можуть постраждати жителі Чернігівської і Київської областей, а також Білорусії, а особливо під загрозою річка Дніпро,яка є джерелом води для 70% населення України.
Чорнобильська зона потроху відходить від наслідків аварії на атомній станції. Вистачає проектів по реанімації „зони відчуження" і сотні гектарів родючої землі можуть знов повернутись в використання. Будівництво централізованого СВЯП назавжди зробить цю зону непридатною до життя. Відходи з атомних станцій ще тисячі років будуть залишатись радіоактивними і їх потрібно буде зберігати.
Також може постати питання відповідальності з ЦСВЯП у майбутньому. Ми маємо приклад з Чорнобильською АЕС. Поки станція виробляла електроенергію прибутки отримував „Енергоатом". Після закриття станція була переведена з балансу компанії на баланс Міністерства Надзвичайних Ситуацій України, яке не мало ані досвіду, ані коштів для утримання такого об'єкту.
7. Введення в експлуатацію найбільшої в Європі сонячної електростанції в Криму.
8. Подовження роботи старих енергоблоків АЕС виявилось не таким ефективним як про це заявляв Уряд.
В 2010 році було подовжено проектні терміни роботи ядерних реакторів №1 та №2 на Рівненській АЕС. На це було витрачено понад 2,4 млрд. грн. Представники РАЕС та НАЕК «Енергоатом» заявляли, що «ці блоки навіть кращі ніж нові!», проте через місяць після прийняття рішення про подовження їх роботи до 2031 року, вийшов з ладу 1-й енергоблок РАЕС. Причиною виходу названо - старе обладнання. Ще за кілька тижнів відбувся інцидент на блоці №2. Виникає питання куди ж були витрачені 2,4 млрд? Жодних висновків зроблено не було і на сьогодні НАЕК «Енергоатом» вже хоче витратити понад 13 мільярдів на подовження роботи решти старих реакторів:
http://necu.org.ua/ebrr-finansuvatyme-stari-reaktory/
Читайте самые интересные истории ЭлектроВестей в Telegram и Viber
