RSS
Новости
7 февраля, 15:20
Експерт ядерного регулятора Швеції ділиться досвідом нагляду та контролю
Редакції веб-сайту Uatom.org вдалося поспілкуватися з провідним експертом Шведського органу з радіаційної безпеки (SSM) Таге Еріксоном про те, як Швеції вдається регулювати безпечне функціонування атомної енергетики, з якими проблемами стикаються оператори АЕС та як їм вдається їх долати. Крім того, у інтерв’ю: про досвід виведення з експлуатації шведських АЕС, підвищення теплової потужності енергоблоків, а також – закупівлю ядерного палива у чотирьох постачальників

Таге, як давно Ви працюєте у Шведському органі з радіаційної безпеки?

Шведський орган з радіаційної безпеки було створено 1 липня 2008 року шляхом злиття Шведської інспекції ядерної енергії та Шведського органу радіаційного захисту. До команди Шведської інспекції ядерної енергії я долучився в 2007 році, після чого – протягом десяти років працював в SSM. На часі – виходжу на пенсію. У сфері атомної енергетики працюю дуже давно.

 

Які об’єкти атомної енергетики на сьогодні експлуатуються у Швеції?

– Зараз у Швеції експлуатуються вісім енергоблоків та трьох АЕС.

Першою комерційною АЕС у Швеції була АЕС Огеста (Ågesta). Побудована в 60-х роках, на сьогодні – закрита, все ж з експлуатації не виведена. Працювала АЕС для виробництва як електроенергії, так і теплопостачання регіону.

Трохи згодом були зведені майданчики АЕС Рінгхальс (Ringhals) та Оскарсгамн (Oskarshamn). Вже пізніше – майданчики Барсебек (Barsebäck) та Форсмарк (Forsmark).

На АЕС Рінгхальс було збудовано 4 енергоблоки, на АЕС Оскаргамн – 3 енергоблоки, на АЕС Барсебек – 2 енергоблоки, на АЕС Форсмарк – 3 енергоблоки. Всього – 12 енергоблоків, споруджених з метою виробництва виключно електроенергії.

У 1999 році був закритий перший енергоблок АЕС Барсебек, у 2005 – другий. Процес зняття з експлуатації енергоблоків нещодавно розпочався. 

У 2017 році було закрито ще два енергоблоки: перший та другий на АЕС Оскаргамн. Другий був закритий передчасно: на ньому проводилась модернізація, проте це було занадто дорого і, виключно з економічних причин, було прийняте рішення про закриття.

На часі у Швеції залишилося 8 діючих енергоблоків: 4 на АЕС Рінгхальс, 1 на АЕС Оскарсгамн та 3 на АЕС Форсмарк.

 

– Які типи реакторів експлуатуються на АЕС?

– З чотирьох енергоблоків АЕС Рінгхальс: перший – типу BWR (киплячий ядерний реактор), другий, третій, четвертий – типу PWR (реактор з водою під тиском).

Третій енергоблок АЕС Оскарсгамн та всі три енергоблоки АЕС Форсмарк – реактори типу BWR.

 

З якими проблемами найчастіше стикаються шведські АЕС? Як ви вирішуєте їх?

– Найбільш поширені: процес старіння та зношення обладнання. У другому випадку, коли заміна обладнання технічно неможлива – це дуже серйозний виклик.

Стосовно процесу старіння обладнання, як приклад, можу привести – достатньо серйозні проблеми з одним із реакторів на АЕС Рінгхальс, де відбулась втрата герметичності захисної оболонки контайнменту внаслідок корозії металевої підкладки. У результаті чого – оператор був змушений замінити не лише металеву підкладку, але й її бетонове покриття.

 

– Чи має Швеція досвід продовження експлуатації енергоблоків АЕС?

Шведські енергоблоки АЕС не мають фіксованого терміну експлуатації. У деяких країнах – такий термін є, й він складає 30 чи 40 років. Відповідно цей термін вноситься у ліцензію на експлуатацію. Відповідна ліцензія у Швеції не має фіксованого терміну експлуатації.

У той же час усі шведські АЕС на постійній основі проходять програми оцінки безпеки МАГАТЕ під назвою «Безпечні аспекти довгострокової експлуатації» (SALTO). SSM цей напрям контролює дуже активно.

 

– А досвід виведення з експлуатації маєте?

– У даному випадку розпочати розповідь слід з дослідних реакторів.

У кінці 40-х на початку 50-х років минулого століття Швеція почала замислюватись над тим, чи варто розвивати атомну галузь й розпочинати ґрунтовні дослідження за напрямом. В результаті було прийняте позитивне рішення, після чого в країні розпочалося зведення кількох дослідницьких ядерних реакторів.

Перший ядерний реактор запрацював при Королівському технологічному інституті (Royal Institute of Technology). На сьогодні реактор повністю знятий з експлуатації.   

Згодом був споруджений майданчик Студсвік (Studsvik), де знайшли прихисток чимало дослідницьких реакторів. Деякі з реакторів на часі  з експлуатації зняті, найбільший R-2 – в процесі виведення з експлуатації.

Як я вже казав, перший та другий енергоблоки АЕС Барсебек були закриті у 1999 та 2005 роках відповідно. На сьогодні АЕС надано дозвіл на виведення з експлуатації. Частину внутрішніх будівельних конструкцій вже демонтовано.

Підсумовуючи, скажу – наразі у Швеції є досвід виведення з експлуатації як дослідницьких, так і промислових реакторів.

 

Яке джерело фінансування використовується для виведення з експлуатації енергоблоків АЕС?

Відповідно до законодавства Швеції оператор АЕС повинен сплачувати до Фонду ядерних відходів (Nuclear Waste Fund) грошовий внесок, пропорційний поставленій електроенергії.  

У 2017 році цей внесок складав 0,04 шведських крон за 1 кВт.

До повноважень SSM входить контроль процесу надходження коштів до Фонду, визначення розміру грошового внеску, а також нагляд за зберіганням коштів.

При необхідності оператор звертається до Фонду ядерних відходів про виділення необхідної суми на виведення енергоблоку з експлуатації. Остаточне рішення приймає SSM, після чого Фонд ядерних відходів виділяє кошти.

 

– Чи має Швеція досвід експлуатації енергоблоків АЕС у режимі добового регулювання потужності?

– Досвіду експлуатації енергоблоків у режимі добового регулювання потужності у нас немає.

Все ж, ми маємо досвід тижневого регулювання потужності, який називаємо «запрограмований режим» (pre-programed-mode). Скажімо, у вихідні усі заводи закриті і є необхідність зменшити виробництво енергії. Тож, ми зменшуємо виробництво електроенергії від АЕС. В понеділок – навпаки виробництво енергії збільшується. Таким чином нам успішно вдається регулювати виробництво електроенергії.

 

Певно, маєте відповідний орган для координації цього процесу?

Так, звісно. Маємо Шведський національний орган з управління енергомережою (Swedish National Grid Authority), який відповідає за формування балансу енергії в енергомережі. Поміж Шведським національним органом з управління енергомережою та операторами АЕС на постійній основі укладаються відповідні договори про те, як контролювати виробництво електроенергії.

 

– Наразі в Україні тривають дискусії щодо можливого підвищення потужності вітчизняних енергоблоків АЕС. Чи використовується така практика в Швеції? Чи є вона обґрунтованою з точки зору безпеки?

Практика підвищення потужності була впроваджена на переважній більшості шведських енергоблоків. Потужність підвищуємо в діапазоні від близько 10% до 30% (третій енергоблок АЕС Оскарсгамн) у порівнянні з початковим проектом.

У випадку, коли оператор хоче реалізувати підвищення потужності енергоблоку, здебільшого він має подати заявку до SSM та Шведського екологічного суду, представити всі необхідні документи з детальною аргументацією й внести зміни до звітів з аналізу безпеки та аналізу екологічного впливу. Якщо у регулятора та суду зауважень немає – оператор одержує дозвіл на підвищення потужності. Проте на практиці процедура надання дозволу ведеться в декілька етапів.

 

Таге, розкажіть, чи впроваджуються на шведських АЕС пост-фукусімські заходи?

– Після аварії на АЕС Фукусіма, Європейська Комісія дала завдання Європейській групі регуляторів ядерної безпеки (ENSREG) розробити технічні специфікації, а також методи оцінки можливостей протистояти подіям, на кшталт фукусімських.

Групою ENSREG було визначено перелік заходів з підвищення безпеки, які мають бути реалізовані на АЕС, для кожної країни. Швеція одержала – близько 60-ти позицій, по яким потрібно провести заходи з підвищення безпеки. 

На часі шведські АЕС деякі заходи з підвищення безпеки відповідно до технічних специфікацій ENSREG вже впровадили, все ж є й такі, що потребують подальшої реалізації.

Для першого та другого енергоблоків АЕС Рінгхальс, які мають бути закриті у 2019 та 2020 роках – заходи з підвищення безпеки впроваджуватимуться не у повному обсязі.

 

Яке джерело фінансування пост-фукусімських заходів?

Оператор включає витрати в тариф.

 

Ви маєте спеціальну комісію для формування тарифу на електроенергію?

– Ні, не маємо. У Швеції функціонує нерегульований ринок електроенергії.

Якщо вартість електроенергії не влаштовує покупця – він може легко змінити одного постачальника на іншого.

 

Як давно у Швеції функціонує вільний ринок електроенергії?

Близько 15-20 років. Ми маємо спільний ринок електроенергії з країнами Північної Європи (Nordic countries). У нас єдина система електропостачання (об’єднана  електромережа) з Норвегією, Фінляндією й частиною Данії.  

 

– Таге, чи експлуатуються на сьогодні дослідницькі ядерні установки у Швеції?

– Зараз у Швеції дослідницьких ядерних реакторів у експлуатації немає. Проте, це не означає, що жодних дослідів за напрямом ми не проводимо.

Дослідження ядерного матеріалу продовжуються у профільних університетах Швеції, а також у Королівському технологічному інституті. Наскільки мені відомо, компанія «Studsvik Nuclear AB» нещодавно мала спільний дослідницький проект з Україною.  

 

Скільки постачальників ядерного палива у Швеції?

– На сьогодні шведські АЕС мають чотири постачальника: AREVA (з виробництвом у Франції), General Electric Company (з виробництвом у США), Westinghouse Electric Company (з виробництвом у Швеції) та TVEL (з виробництвом в РФ).  

 

З паливом TVELнегараздів не виникало?

Перед експлуатацією оператор АЕС, як і годиться, протестував кілька збірок. У результаті чого виявив декілька незначних недоліків, наприклад через вібрацію кілька стяжних болтів були ослаблені. Проте, проблема була вирішена. На сьогодні SSM вважає ядерне паливо TVEL цілком придатним для шведських АЕС, як і паливо інших трьох постачальників.

 

Розкажіть про завод з виробництва ядерного палива Westinghouse. Зручно мати такий об’єкт на території Швеції?

Завод Westinghouse Nuclear Fuelу Швеціїє частиною корпораціїWestinghouse Electric (на сьогодні належить Toshiba). Причин не довіряти їм у регулятора немає.

З приводу розміщення заводу на території Швеції відповім так – для SSM це питання не є важливим. Робота регулятора – слідкувати за надійністю і якістю палива, щоб воно відповідало усім вимогам безпеки.    

 

– Швеція має повний цикл виробництва збірок?

Ні, Швеція не видобуває уран й не займається його збагаченням. Виробника палива обирає оператор. Якщо йому необхідне ядерне паливо, він звертається до заводу Westinghouse, і просить виготовити це паливо, заздалегідь купуючи збагачений уран у інших країн, у тому числі в Канади та Росії.

 

Як Ви вважаєте, чи варто Україні будувати власний завод для виробництва ядерного палива? Чи купувала б Швеція збірки, сфабриковані в Україні?

Відповісти на це питання можу виключно як приватна особа, а не як представник SSM.

Думаю, оператори шведських АЕС продовжуватимуть розглядати можливість придбання збірок у різних постачальників. Проте дуже пильно аналізуватися будуть не лише ціна, але і якість, а також послуги з підтримки, у тому числі надання кодів для обґрунтування можливості (безпеки) впровадження палива. Якщо всі три складові влаштовуватимуть шведських операторів АЕС, звісно, в України шанси є. 

Читайте самые интересные истории ЭлектроВестей в Telegram - перейдите по ссылке и нажмите кнопку Join

По материалам: ЭлектроВести
ELEKTROVESTI.NET экономят ваше время
Подпишитесь на важные новости энергетики!