Так, згідно з основними положеннями законопроєкту, з 2024 року оподаткуванню підлягає вуглецевоємна продукція внутрішніх виробників та імпортерів, зокрема залізо та сталь, алюміній, викопне паливо, нафтопродукти, добрива, водень, цемент та інші.

З 2026 року оподаткування розширюється на імпортну кінцеву продукцію, що містить не менше ніж 500 фунтів (226 кг) вуглецевої сировини. З 2028 року мінімальний обсяг такої сировини знижується до 100 фунтів (45 кг).

Розрахунок таких платежів залежатиме від країни, зокрема: для непрозорих країн – з урахуванням співвідношення рівня вуглецевоємності економіки країни походження продукції з рівнем вуглецевоємності економіки США; для країн із прозорими верифікованими даними – з урахуванням зіставлення середньої вуглецевоємності галузі в країні походження продукції й у США. Виробники таких країн також можуть подати свої власні верифіковані дані про викиди вуглецю; для найменш розвинених країн – відповідний податок не запроваджуватимуть.

Імпортери та вітчизняні виробники сплачуватимуть податок виключно за ті викиди, які перевищують базове значення для аналогічної продукції в США. При цьому базові показники знижуватимуться на 2,5% протягом 2025-2028 рр., а потім на 5% щороку.

Для розрахунку базових показників виробники у США мають щороку подавати дані про викиди, споживання електроенергії та вироблену продукцію до Казначейства.

Стартова вартість вуглецю становитиме 55 доларів/т і підвищуватиметься на 5% вище за рівень інфляції щороку. 75% коштів, отриманих щороку від стягнення податку, спрямують на видачу грантів на декарбонізацію кожної з охоплених галузей. Інші 25% коштів спрямують на допомогу в декарбонізації країн, що розвиваються.

Внутрішні виробники сировинної продукції, що підпадає під дію закону, отримають експортні знижки.

Раніше повідомлялося, що в Україні частка чистої енергії досягла 87,4%

Читайте самые интересные истории ЭлектроВестей в Telegram и Viber