Світова практика говорить про користь від прозорості платежів, які здійснюють компанії, та доходів, пов’язаних з розробкою національних природних ресурсів, які отримують уряди країн. У питанні належного управління природними ресурсами це є своєрідним механізмом контролю уряду громадськістю, адже для багатьох держав доходи від видобутку корисних копалин є бюджетоутворюючими, при цьому наша держава не є виключенням. Забезпечити прозорість у видобувних галузях покликана відповідна Ініціатива – EITI [1], яка в Україні задекларована 30 вересня 2009 року на рівні Постанови КМУ № 1098 «Про приєднання України до Ініціативи щодо забезпечення прозорості у видобувних галузях» (далі – Постанова). Хоча в 2010 році новим урядом було підтверджено готовність продовжити процес приєднання до EITI, разом із тим, станом на січень-лютий 2011 року зобов’язання не виконані у повному обсязі, що зумовлено, на даному етапі, організаційними причинами.

22 лютого 2011 року на круглому столі, який був присвячений перспективам приєднання України до EITI, представниця Міністерства енергетики та вугільної промисловості України Лариса Микитко повідомила про відсутність проекту робочого плану та робочої групи щодо Ініціативи, а також про поточну роботу з вивчення досвіду поетапного приєднання країн-кандидатів, які завершують приєднання до EITI (в міністерстві вивчається досвід Іраку, Казахстану). Для того, щоб уникнути односторонності впровадження Ініціативи, яка обумовлена більшим бажанням з боку зовнішніх акторів (мається на увазі Секретаріат EITI, Світовий банк, Міжнародний валютний фонд, міжнародні енергетичні компанії, посольства Норвегії та Великобританії в Україні тощо), ніж з української сторони, за словами генерального директора Shell в Україні Патріка ван Дале, необхідно чітко визначитись, хто конкретно з українського уряду буде відповідати за реалізацію EITI, створити робочу групу в одному з міністерств та розвинути необхідну стратегію втілення Ініціативи, не забуваючи при цьому про залучення громадськості до процесу.

Цікавим аспектом, який був обговорений під час заходу, стало питання щодо посилення прозорості в українському вугільному секторі як спосіб покращення його ефективності.

Якщо поглянути на ситуацію, яка склалась у вугільному секторі України, вона має вкрай негативний характер, що зумовлено загальним падінням видобутку сировини, зменшенням рівня продуктивності праці, зростанням собівартості, низькою якістю вугілля тощо. Головні причини криються у відсутності належних ринкових умов роботи галузі й забезпечення процесу її реструктуризації та модернізації, а також у повній закритості державних доходів від видобутку вугілля. 

Варто також зазначити, що в Постанові немає жодного слова про вугільний сектор: пріоритетними у реалізації Ініціативи визначаються нафто- і газовидобувні галузі. Тим не менш, країни-кандидати [2] і країни-послідовники  [3]  стандартів EITI визначають самостійно, які видобувні галузі імплементувати до стандартів прозорості. Це переважно нафта і газ, як в Азербайджані, Східному Тиморі, Нігерії, Казахстані. Але є й такі приклади, як Монголія, основний експорт якої приходиться на гірничовидобувний сектор (вугілля) та Ліберія, яка поширила дію Ініціативи на лісове господарство і тепер може похвалитися прозорим експортом деревини та продуктів деревообробки. Регіональний директор Секретаріату EITI Тім Біттігер на круглому столі, зокрема, зазначив, що «уряд та всі зацікавлені сторони повинні самі обирати – повинно це бути вугілля, транзит вуглеводнів чи щось інше», натякаючи, що необхідний діалог щодо включення української вугільної галузі до Ініціативи. При цьому, представник Секретаріату нагадав, що потрібно зважати на те, що EITI має дуже лімітований мандат та зробив акцент на витратах, які передбачаються щодо підтримки прозорості галузей з бюджету країни або інших джерел.

Народний депутат України, заступник голови Комітету ВРУ з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки Михайло Волинець детально зупинився на ситуації у вугільній галузі України, визначивши її досить складною. Зокрема, він сказав про розкрадання державних шахт та корупцію, відсутність інвестицій у вугільну промисловість, проблеми соціального характеру (території видобування вугілля – зони екологічної біди; смерті людей, пов’язані з видобуванням вугілля, не беруться до обліку і замовчуються; продовжується робота на нелегальних вугільних шахтах), застарілі технології, відсутність реальної програми розвитку галузі. За наявності всіх цих проблем важко говорити про прозорість в цьому секторі як таку. «Ситуація щодо прозорості є кращою на приватних шахтах», – зазначив М. Волинець.

На даний момент, можна констатувати, що необхідно побачити перспективи розвитку галузі, зокрема, актуальною є тема видобування шахтного метану, коксівного вугілля тощо. Для кардинальних змін в галузі, в першу чергу, необхідна зміна законодавства, приватизація вугільних шахт, інвестиції на реконструкцію та модернізацію, загальна екологізація теплоелектростанцій, а головне - політична воля для реалізації цього всього. Адже вугілля є базою для розвитку енергетики і цю базу необхідно робити прозорою, а відтак і привабливою для інвестора.

UA-Energy.Org