Тема «місцевої складової» серед українських знавців ринку відновлюваної енергетики обговорювалась вже давно. Але нещодавно вона стала публічно актуальною завдяки ініційованому законопроекту № 8231, який народними депутатами був прийнятий за основу, відтермінувавши, тим самим, 30% обсяг української складової для отримання «зеленого» тарифу на 2013 рік та спеціальну умову, введену для сонячної енергетики відповідно на рік. Мова йде про статтю 17-1 Закону України «Про електроенергетику» та внесені до неї зміни.
Президент України не став затягувати із введенням закону в дію та підписав його у розпал літа – 7 липня 2011 року.
Єдине, що залишається невизначеним, як завжди, головне – розрахунок цієї самої «місцевої складової». Наразі, цим питанням дуже переймається Національна комісія регулювання енергетики України (далі – НКРЕ), яка старанно працює над розробкою «Порядку визначення питомої ваги сировини, матеріалів, основних фондів робіт і послуг українського походження у вартості будівництва об’єктів електроенергетики», навіть, приймаючи пропозиції щодо його розробки до 1 липня 2011 року. За попередньої інформацією, до НКРЕ надійшли пропозиції від ПАТ «Квазар», ДТЕК та Української Вітроенергетичної асоціації, які поділились з регулятором своїм баченням розрахунку питомої ваги, аби ніяк не зіпсувати інвестиційну привабливість майбутніх проектів відновлюваної енергетики або, так би мовити, невідлякати потенційних інвесторів можливими нововведеннями.
Таким чином, пропоную переглянути попередній процес розробки порядку розрахунку української складової, яку планують законодавчо затвердити у третьому кварталі цього року, у презентації заступника начальника відділу комбінованого виробництва електричної та теплової енергії НКРЕ Олексія Оржеля, та всім зацікавленим, хто ще не встиг зробити свої висновки щодо «місцевої складової» в Україні – їх зробити.
Тим часом, з українських реалій сьогодення перенесемось до однієї з найбільших та найчисельніших провінцій Канади – Онтаріо. Чому саме сюди? Вся справа в тому, що там з жовтня 2009 року діє Програма про пільгові тарифи (так звана FIT Program), яка була спеціально створена для стимулювання виробництва відновлюваної енергії, а також з метою створення нових робочих місць та ліквідації вугільних генераторів до 2014 року.
Згідно із цією програмою, провінція Онтаріо може субсидувати операторів електроенергії, які використовують відновлювані джерела енергії, отримані за дотримання вимог до застосування частки вітчизняного виробництва. Для задоволення вимоги «зроблено в Онтаріо» (made in Ontario) необхідно, щоб до 60% устаткування, що використовується для розвитку «зеленої» енергії, було вироблено в цій провінції.
За даними Ніка Ріверса та Ренді Вігла з канадських університетів, мінімальними умовами «місцевої складової» в Онтаріо є:
Найбільшою угодою, яку уряду провінції вдалось підписати на сьогоднішній день, став контракт на 7 млрд. дол. США, укладений з південнокорейською компанією Samsung Electronics. Згідно нього, уряд Онтаріо зобов’язується надати цій компанії субсидії для створення величезних потужностей сонячної та вітрової енергії на своїй території, що передбачає надання преференційного доступу до енергетичної системи, фінансової допомоги та виділення земельної ділянки. Натомість, Samsung Electronics побудує в Онтаріо 4 станції з вироблення вітрової та сонячної енергії, а також забезпечить владу до 2500 МВт пільгової електроенергією.
Проти такого розвитку подій вже виступила Японія, яка звернулась за консультаціями до органу вирішення суперечок Світової організації торгівлі, стверджуючи, що вимоги щодо місцевих сонячних елементів суперечать правилам СОТ і є протекціоністськими. До цих консультацій висловили бажання приєднатися США та ЄС, які вбачають в цьому те, що галузь ніколи не буде конкурентоспроможною, якщо кожна юрисдикція вимагає від компаній створення місцевих виробничих підприємств.
Між іншим, правила «місцевої складової» існують і в інших провінціях Канади, таких як, Квебек та Британська Колумбія.
Загалом такі правила не є нововведеннями і різняться в залежності від стратегічних інтересів кожної держави, регіону. Так, канадські автори наводять приклади правил «місцевої складової» в інших країнах:
Що ж стає головною мотивацією для запровадження таких правил у розвитку вітчизняної відновлюваної енергетики? За теорією – пришвидшення розвитку місцевої галузі відновлюваної енергетики та створення «зелених» робочих місць, як похідні – інноваційні сучасні технологічні рішення, покращення екологічної ситуації в державі та зміцнення її енергетичної безпеки.
Сумно констатувати, але теорія не завжди перетворюється в Україні на практику. У переважній більшості мотивацією українських чиновників є їх власна вигода, а не суспільна. Тому і рішення приймаються на користь когось особисто, а не на перспективний розвиток держави загалом. Так може відбутися і з визначенням питомої ваги «місцевої складової», якщо не будуть враховані важливі складові, які стосуються витрат, пов’язаних з орендою земельних ділянок, будівництвом та реконструкцією мереж, будівельними роботами щодо доріг, фундаментів, самого проектування, монтажних послуг, інших дій, необхідних для будівництва об’єктів відновлюваної енергетики, що сприятимуть розвитку конкурентного, а не монополізованого ринку, та реальним фінансовим вкладенням в українську економіку.
Читайте самые интересные истории ЭлектроВестей в Telegram и Viber
