Замість російського газу багато європейських країн організують постачання СПГ, імпорт якого у квітні зріс на 47,7% у річному обчисленні та на 19,9% порівняно з березнем. За даними Energy Intelligence, у 2021 році імпортні термінали континенту працювали лише на 45%.
Донедавна в Європі було багато переробних потужностей. Однак, коли РФ почала припиняти постачання газу до деяких країн, відчутним стає нестача переробних потужностей і трубопровідної інфраструктури.
Більшість регазифікаційних потужностей Європи знаходяться на півдні та заході; Британія та Іспанія мають приблизно половину. Країни, які не мають виходу до моря, на сході, які найбільше залежать від російської енергії, відчувають труднощі. Відсутня інфраструктура для відправки газу туди, де він є необхідним. Протягом останніх місяців два трубопроводи, по яких Великобританія постачає газ до Європи, вийшли з ладу. У зв’язку з тим, що поставки СПГ продовжують надходити і його нікуди подіти, спотові ціни на газ у Британії впали.
Особливо страждає Німеччина, оскільки країна досі не має працюючих СПГ-терміналів. До війни вона отримувала 55% трубопровідного газу з РФ. У травні німецький парламент ухвалив закон про прискорення будівництва терміналів, скасувавши деякі екологічні перевірки. Втім, будівництво наземних споруд вимагає часу.
"Одним із швидких рішень є оренда плавучих установок для зберігання та регазифікації (FSRU), суден, які перетворюють рідке паливо назад у газ. Уряд Німеччини планує найближчим часом встановити чотири установки, вартість яких становить майже 3 млрд євро. Перший проєкт у Вільгельмсхафені на Північному морі може почати роботу протягом кількох місяців і матиме потужність 7,5 млрд кубометрів на рік, що еквівалентно приблизно 8,5% потреби Німеччини в газі", – зазначає видання.
Інші країни наслідують цей приклад. Польща, яка купувала в Росії приблизно половину свого газу (хоча близько 70% енергії країни забезпечує вугілля), планує відкрити один FSRU в 2025 році і розглядає можливість встановлення ще однієї установки, що дозволить їй продавати більше газу до країн, котрі не мають виходу до моря – Чехії та Словаччини.
Франція та Італія почали процес набуття власних установок. Італійська енергетична компанія SNAM 30 травня уклала угоду про покупку судна за 350 млн доларів.
У довгостроковій перспективі планується збільшення наземних терміналів. Німеччина просувається вперед із двома такими терміналами, які у поєднанні з FSRU дадуть їй імпортну потужність обсягом приблизно 53 млрд кубометрів на рік, що більше, ніж вона купувала в РФ у 2021 році.
Раніше повідомлялося, що транзит російського газу територією України скорочується
Читайте самые интересные истории ЭлектроВестей в Telegram и Viber
