Впровадження «зеленого» тарифу стало тим каталізатором, який фактично оживив ринок альтернативної енергетики. Однак ще встигли гравці ринку допити шампанське за отриманий від НКРЕ «зелений» тариф, випробувати його практиці та ознайомитися з усіма аспектами його використання, як вже можливо говорити про подальший розвиток ринку «зеленої» енергетики в Україні. Підстави для такого подальшого розвитку вже закладені в українському законодавстві.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про електроенергетику» (далі - «Закон про електроенергетику») електрична енергія, вироблена з альтернативних джерел енергії, може бути реалізована за «зеленим» тарифом за прямими договорами зі споживачами. При цьому споживачу енергії органом, уповноваженим Кабінетом Міністрів України, видається документ встановленої форми, що підтверджує закупівлю енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, та визначається порядок використання зазначеного документа.
Що за документ положенням Закону не уточняється. Однак у чому вигода для кінцевого споживача купувати «зелену» електроенергію за зеленим тарифом, якщо від такої перспективи навіть державні монополії не в захваті та який саме документ мається на увазі?
Давайте знайомитися, сертифікат (гарантія) походження електроенергії
Лише на підставі аналізу проектів відповідних нормативно-правових актів можливо встановити, що у даному випадку маються на увазі сертифікати (гарантії) походження електроенергії. Впровадження гарантій походження відбувається в рамках адаптації законодавства України до законодавства ЄС, зокрема Директиви Європейського парламенту та Ради ЄС від 27.09.2001 року № 2001/77/ЄС (щодо гарантії походження електроенергії) (в оновленій редакцій відповідно до директиви ЄС 2009/28/ЄС від 23.04.2009) та приведення дозвільної системи у сфері відновлюваної енергетики у відповідність до Закону України „Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності".
Наразі важко назвати гарантії походження в Україні діючою системою. Не прийнятий відповідний нормативний акт, який би визначав порядок використання зазначеного документа, порядок його видачі та стимули до впровадження такого механізму (порядок вже намагався прийняти НАЕР, однак, скоріше всього, такий порядок вийде під грифом Кабміну). Реальні економічні та адміністративні механізми для купівлі електроенергії за «зеленим» тарифом споживачами за прямими договорами не створені. Інші стимули, що могли зацікавити споживачів купувати електричну енергію за напряму за «зеленим» тарифом без участі посередника (Оптовий ринок електроенергії України в особі ДП «Енергоринок») невідомі.
Гарантії походження електроенергії: міжнародний досвід
Гарантії походження електроенергії є тим механізмом, який дає можливість країнам досягати певної частки виробництва електроенергії із альтеративних джерел. Для прикладу, в рамках Кіотського протоколу Європейський Союз зобов'язався до 2020 року виробляти 20 % всієї електроенергії з альтернативних джерел (до речі, Енергетична стратегія України до 2030 року передбачає 19 %). Для досягнення цієї цілі було прийнято ряд директив ЄС, які в подальшому у 2009 році були доповнені комплексною директивою 2009/28/ЄC від 23.04.2009 року. Доцільність в даній Директиві полягає у тому, що Європейський Союз є міждержавним утворенням, а тому щоб досягнути поставлених цілей потрібні зусилля усіх країн Євросоюзу. Вказані цілі розподіляються між державами, що входять до ЄС в залежності від їх потенціалу та природно-кліматичних особливостей у виробництві електроенергії з альтернативних джерел.
Для того, щоб підвередити досягнення взятих міждержавних зобов'язань Директивою було введено поняття сертифікатів (гарантій) походження електроенергії. Сертифікати походження містить інформацію про вид установки виробництва електроенергії з альтеративних джерел, місцезнаходження, вид, потужність установки, дата запуску роботи установки, країна видачі та унікальний номер сертифікату. Гарантія походження підтверджує виробництво електроенергії, що еквівалентно 1 МВт.
У подальшому гарантії походження були комерціалізовані. Так, встановлюючи виробникам (посередникам) певний обов'язковий відсоток електроенергії з альтернативних джерел, регулятор ринку електроенергії фактично приводить в рух систему купівлі-продажу таких гарантій походження, так як не усі енергогеренуючі (енергопостачальні) компанії мають достатньо власних потужностей для того щоб виробити достатю кількість «зеленої» енергії.
Наприклад у Польщі у 2009 році кожна електростанція мала продати електроенергії, виробленої з відновлювальних джерел, не менш ніж 3,6% її загального продажу. У 2010 році цей показник зріс до 9%. Електрогенеруючі потужності, які працюють на відновлювальних джерелах енергії, отримують відповідні сертифікати походження. Енергогенеруючі компанії, які досягли встановленого ліміту зобов'язані сплачувати щороку компенсаційні внески до Національного фонду охорони довкілля та водного господарства в сумі 240 злотих (близько 60 євро) за кожен недобраний до необхідного показника 1 МВт-г. Щороку до 31 березня продавці електроенергії пред'являють регулятору свої сертифікати та дані про операції за рік або відомості про сплачені компенсаційні внески. Виробляючи електроенергію з відновлювальних джерел більше, ніж того вимагає чинне право, енергогенеруюча компанія отримує змогу продати свій надлишок у формі сертифікатів електростанціям, які, наприклад, працюють суто на вугіллі.
Схема торгівлі свідоцтвами про походження енергії у різних формах працює в Польщі, Великобританії, Італії, Бельгії та Швеції.
Гарантії походження можуть замінятися «зеленими» сертифікатами, які, фактично, по своїй суті, є механізмом підтримки виробництва електроенергії з альтернативних джерел в певних країнах ЄС. Самі «зелені» сертифікати також є доволі комплексною комерціалізованою системою, що може стати предметом для окремого аналізу.
Гарантії походження: версія Україна
Наразі опосередковано про гарантії походження говориться в законодавстві лише в ст. 15 Закону про електроенергетику. Відповідно до вказаної Статті:
- Електрична енергія, вироблена з альтернативних джерел енергії, може бути реалізована за прямими договорами зі споживачами.
- Електрична енергія, вироблена з альтернативних джерел енергії, може бути реалізована споживачам за «зеленим» тарифом.
- Споживачу енергії органом, уповноваженим Кабінетом Міністрів України, видається документ встановленої форми та визначається порядок використання зазначеного документа.
- Документ встановленої форми підтверджує закупівлю енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії.
При буквальному розумінні вказаного положення Закону можливо зробити висновок, що:
- Електрична енергія, вироблена з альтернативних джерел енергії, може бути реалізована за прямими договорами зі споживачами за будь-якими тарифами (за тарифами, що вище або нижче «зеленого» тарифу).
- Документ встановленої форми підтверджує закупівлю енергії не за «зеленим» тарифом, а те, що така енергія вироблена з альтернативних джерел енергії.
Однак при аналізі проектів нормативно-правових актів щодо цього питання (НАЕР було розроблено проект відповідного порядку, який був в подальшому відхилений, Проект Закону № 5103) стає зрозумілим, що продавати «зелену» енергію за ціною, що вище або нижче рівня «зеленого» тарифу не є можливим. Отримати гарантію походження може лише той споживач, який закупив електроенергію за «зеленим» тарифом. Однак, на нашу думку, незалежно від ціни електроенергії, факт залишиться фактом - електроенергія вироблена із альтернативних джерел. Відповідно, можливим варіантом розв'язання вказаного питання було б встановлення «зеленого» тарифу як верхньої межі ціни такої електроенергії, даючи можливість сторонам такого прямого договору самостійно визначати вартість такої електроенергії.
Зазначене питання є доволі актуальним в рамках нової архітектури ринку енергетики України, яка, наразі, активно розробляється, адже незрозуміло яким чином будуть укладатися прямі договори між виробниками та споживачами та на скільки вільні будуть сторони у погоджені ціни електроенергії.
Інший неоднозначний момент, який звертає на себе увагу, це можливі задекларовані способи використання споживачем гарантії походження. Таких способи наразі три. Так, споживач може використати гарантію походження:
- Для розповсюдження інформації перед кінцевими споживачами продукції, при виробленні якої була використана електрична енергія, вироблена з альтернативних джерел (маркування продукції, тощо);
- Для формування статистичної звітності (у разу необхідності) та /або
- Для формування бухгалтерської звітності (у разу необхідності).
Перший спосіб використання носить більше маркетинговий характер, який буде цікавим лише компаніям, які бажають підвищити лояльність споживачів до своєї продукції. Не передбачає будь-яких пільг та переваг.
Питання статистичної звітності вимагає впровадження подальших механізмів, коли, наприклад, відповідні компанії будуть зобов'язані виробляти певну частку енергії з альтернативних джерел та сертифікати (гарантії) походження будуть їм необхідні для підтвердження досягнення такої частки.
Питання бухгалтерської звітності найбільш неоднозначне. Припускаємо, що це може стосуватись певних податкових пільг та / або прискореної амортизації.
Можливість продажу гарантії походження не передбачається.
Замість висновку
27 квітня 2011 Кабінетом Міністрів України було схвалено проект Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлюваних джерел енергії». Як повідомляється, Законопроектом планується скасувати вимоги щодо отримання дозволів для виробників енергії з відновлюваних та альтернативних джерел, а також, для підприємців, які здійснюватимуть будівництво або відновлення об'єктів гідроенергетики на малих річках та створюватимуть мережі для транспортування до споживачів енергії, виробленої з альтернативних джерел.
Замість цього, передбачається впровадження єдиного документу - гарантії походження електроенергії з відновлюваних джерел, який видаватиметься НКРЕ. Наразі такий підхід не зовсім співвідноситься із підходом, що закладений в ст. 15 Закону про електроенергетику, адже мова вже йде не про прямі договори із споживачами, а про спрощення дозвільних процедур. Які нововведення ще передбачаються вказаним проектом закону наразі сказати важко.
Отже що ми маємо на сьогодні? Проект Порядку видачі гарантій походження який відхилений, Проект Закону № 5103, що також був покликаний врегулювати дане питання (було відхилено) та рішення Кабміну щодо схвалення законопроекту, текст якого поки що недоступний. Система прямих договорів між виробниками та споживачами скоріше всього буде запроваджена в рамках реформи ринку електроенергетики. Якщо схвалений Кабміном законопроект і буде підтримано в Парламенті, то він, скоріше всього, обмежиться врегулюванням дозвільних процедур.
Відповідно, єдине, про що сьогодні можливо однозначно говорити це назва документу, впровадження якого очікується та загальні риси впровадження такого документу (механізму), які на сьогодні не є достатньо чіткими.
Читайте самые интересные истории ЭлектроВестей в Telegram и Viber
