Українська офіційна делегація вперше взяла участь в подібному заході та представила власний стенд, присвячений інтеграції, модернізації, розвитку сучасних технологій використання відновлюваних джерел енергії.

План використання  та розвитку водневої енергетики («дорожню карту» галузі) розробили: енергетична асоціація «Українська Воднева Рада» та Інститут відновлюваної енергетики НАН України.

У Ганновері країну представляли: Президент енергетичної асоціації «Українська Воднева Рада» Олександр Рєпкін; віце-президент енергетичної асоціації «Українська Воднева Рада» Василь Доронін; Перший заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки Олександр Домбровський; голова Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України Сергій Савчук; Директор Департаменту відновлюваних джерел енергії Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України Юрій Шафаренко; Директор Інституту проблем матеріалознавства ім.І.М.Францевича НАН України, академік Юрій Солонін; глобальний амбасадор відновлюваної енергії та представник Global 100%RE Руслана Лижичко; Начальник відділу нормативно-правового забезпечення та реформування ринку електроенергії Міністерства енергетики та вугільної промисловості Вікторія Гнатовська; Директор департаменту екологічного реінжинірингу та впровадження проектів ресурсозбереження «УКРГАЗБАНК» Родіон Морозов та інші.

Про «дорожню карту» впровадження водневої енергетики в Україні, підсумки переговорів з Водневою Радою Європи (Hydrogen Europe) та нові технології представлені на виставці в Ганновері наші журналісти запитали у Президента енергетичної асоціації «Українська Воднева Рада» Олександра Рєпкіна, віце-президентаенергетичної асоціації «Українська Воднева Рада» Василя Дороніна,першого заступника голови Комітету Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки Олександра Домбровського,голови Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України Сергія Савчука та члена правління головної європейської водневої асоціації «Hydrogen Europe», голову Латвійської Водневої Ради Айварса Старіковса (Aivars Starikovs).

У Ганновері Україна отримала свою «дорожню карту» розвитку водневої енергетики. Що це за проект і що він означає для України?

Олександр Рєпкін,президент енергетичної асоціації «Українська Воднева Рада»:

На даному етапі воднева «дорожня карта» – це відправна точка. Адже будь-який процес повинен з чогось починатися.  Українська Воднева Рада систематизувала всі дані, всі можливі технології, способи їх застосування та інтеграції в будь-яку галузь української економіки, структурувала інформацію і створила план. Ми хочемо впровадити «дорожню карту» в українську економічну модель – і побачити її у дії.

Айварс Старіковс, член правління головної європейської водневої асоціації «Hydrogen Europe»:

«Дорожня карта» водневої енергетики  – шанс для України. По-перше, це синхронізація енергосистем з Європою. Україна дивиться в бік Європи, а для того, щоб інтегруватися на європейський енергоринок, необхідні аналогічні європейські правила. По-друге, водень це енергонезалежність з різних аспектів. По-третє, це екологія. Та найголовніше: ця «дорожня карта» –  перший розрахунок того, як фізично впровадити водневі технології в українську економіку.

Василь Доронін, віце-президент енергетичної асоціації «Українська Воднева Рада»:

Сьогодні нашій енергосистемі, як ніколи, потрібне оновлення із застосуванням низьковуглецевих технологій. В нашій дорожній карті ми врахували всі можливі аспекти: розглянули шляхи виробництва водню, торкнулися проблеми балансування та енергоефективності, зберігання та транспортування водню і, авжеж, оцінили потенціал його використання. Впевнений: майбутнє за країнами з «водневої економікою».

Як швидко можна реалізувати «дорожню карту» водню аби Україна ставала все більш енергонезалежною?

Айварс Старіковс:

Для цього потрібен, як мінімум, рік. Розрахунок і ідеї – це одне. Інше – розбудова водневої інфраструктури. «Дорожня карта» водневої енергетики – перший крок, він показує економічні вигоди, які може отримати Україна.

В Європі нестача поновлюваних ресурсів – і для України це шанс стати постачальником поновлюваного енергоресурсу – водню. Та для цього: по-перше, необхідна законодавча база; по-друге, інфраструктура. Бізнес повинен просувати ці технології в майбутньому.

Олександр Домбровський, перший заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки:

Законодавча база дуже важлива. Поки що ми не дійшли до підтримки та мотивації водневих технологій. Але враховуючи те, що ми маємо два проектні документи, то є окремий блок, присвячений законодавчому забезпеченню. Це велика робота. Думаю, що вже наступний склад парламенту, після обрання восени, буде займатися цією проблемою.

Від чого залежить аби впровадження водневих технологій не залишилось на папері?

Олександр Домбровський:

Це залежить від багатьох факторів, таких як: парламент, хто туди потрапить, та економічна стабільність держави. Глибоко переконаний, що цим шляхом потрібно рухатись дуже швидко. Україні пізно наздоганяти, нам потрібно випереджати. Водневі технології – це один з тих напрямів, в якому Україна може дуже швидко наздогнати Європу та стати одним з енергетичних лідерів. Але для цього потрібно дуже багато працювати.

Наскільки популярний водень у Європі? Який досвід впровадження таких технологій в пострадянських країнах, країнах ЄС?

Олександр Рєпкін:

Що говорити? В аеропорту українську делегацію зустрічали два водневих автомобіля Toyota Mirai. Ці автомобілі вже запущені в серійне виробництво і виробляються на одному рівні з електромобілями і авто з двигунами внутрішнього згоряння.

Айварс Старіковс:

У Латвії на це пішло три роки. І за цей час ми почали впроваджувати перші проекти. У нас політичний ресурс відставав до того моменту, поки Європейський союз не почав давати свої директиви. Наприклад, є директива по інфраструктурі альтернативних палив. Вона дає чіткі визначення дизелю і бензину. У ній йдеться про те, що є альтернативні палива: природний газ, зріджений природний газ, пропан, бутан, водень і біопаливо. І кожна держава повинна впровадити ці шість видів альтернативного палива для користувачів. Латвія тільки починає впроваджувати. Перший об'єкт – воднева заправна станція і перші 10 тролейбусів (тролейбуси, які їдуть на водні в ті періоди, коли не використовують дроти). Ми це робили одним проектом, як одну бізнес-модель. Зараз з муніципалітетом Риги ведуться переговори про впровадження 200 водневих автобусів.

Олександр Домбровський:

Тут, на виставці в Ганновері, ми побачили багато інноваційних технологічних рішень. Починаючи від обладнання, яке дає можливість продукувати водень із відновлюваних джерел. Ми побачили технології,  які дають можливість сонце і вітер трансформувати у водень, а потім цей водень переміщати по всій території країни та використовувати там, де він найбільше потрібен. Це транспортна, хімічна, нафтохімічна галузі. Я відкрив для себе величезний потенціал в багатьох напрямках, про який навіть не здогадувався.

Навіщо зараз водневі технології Україні? Чи є наукова база для впровадження?

Олександр Рєпкін:

Для того, щоб Україна не наздоганяла чиїсь технології, а йшла нарівні з високотехнологічними країнами світу. Чому так швидко? Тому що в Україні одна з найсерйозніших і фундаментальних наукових баз для досліджень водневих технологій. Ці дані наші інститути вивчали ще 20 років тому. І на сьогоднішній день, коли ми почали взаємодіяти з академією наук України, з'явився запит на такого роду дослідження і технології. Виявилося, що вони існували в Україні дуже давно, але були покладені на полицю в зв'язку з мільйоном причин. Перед поїздкою в Ганновер ми провели зустріч з робочою групою, яка сформована в Інституті відновлюваної енергетики, і спільно з Українською Водневою Радою розробила водневу «дорожню карту».

Сергій Савчук, голова Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України:

В Україні сьогодні активно розвивається сфера використання відновлюваних джерел енергії для генерації як електричної, так і теплової енергії. Поки що найбільші потужності – це сонячні та вітрові електростанції. Враховуючи швидкі темпи впровадження нових «зелених» проектів виникає потреба у балансуванні енергосистеми. І саме водень може використовуватися не лише як паливо для транспорту, а й в електроакумуляції та балансуванні енергосистеми.

Василь Доронін:

У нашій дорожній карті ми, зокрема, розглянули можливості використання відновлюваної енергетики (вітрової та сонячної) в комплексі з водневою. І ось, що потрібно сказати: саме за такими технологіями майбутнє. Вітрові і сонячні електростанції вже показали свою ефективність на території України. Потрібно тільки пристосувати їх потужності для відокремлення водню – і на виході ми отримуватимемо екологічно-чисте, відновлювальне джерело енергії – «чистий» водень, який так високо цінують у Європі.

Олександр Домбровський:

На цій виставці ми переконалися, що водневі технології дають можливість водню бути абсолютно гнучким енергетичним ресурсом, який вирішує дуже багато проблем в глобальній енергетичній системі. Це означає, що водень буде вироблятись, буде споживатись, в тому числі в енергетиці. Він має досить непогану логістику для переміщення. Водень повинен стати певною енергетичною одиницею і мати відповідний еквівалент.

Що дала Україні поїздка на найбільшу європейську технологічну виставку в Ганновер?

Олександр Рєпкін:

Ми стали повноцінними учасниками міжнародного діалогу водневої тематики. Ми – партнери з  Hydrogen Europe і передовими національними асоціаціями. Не у всіх країн Європейського союзу вийшло стати членом Hydrogen Europe, а ми вже в складі, як асоційований член.

Олександр Домбровський:

Я задоволений участю в конференції, дискусіями, самою виставкою. Ми ще раз переконалися, що воднева індустрія має величезну перспективу для вирішення проблем, які є сьогодні. Навіть якщо взяти тільки енергетичний сектор України. Не кажучи про транспорт, про індустрію, де величезний потенціал. Необхідно мати спільну програму та розуміти, які етапи нам необхідно впроваджувати для того, щоб вирішити проблеми енергетичної незалежності, енергетичної безпеки власного виробництва, енергетичних ресурсів, енергетичної ефективності, децентралізованих енергетичних систем. Водень може бути одним з інструментів вирішення. Професійна дискусія мені дуже сподобалась, я задоволений.

Сергій Савчук:

На виставці ми переконалися, що інші країни – Німеччина, Норвегія, Данія, Японія, Китай – вже використовують водень і не лише на науковому рівні, а всі ці напрацювання імплементовані в промисловий випуск. Сподіваємось, що інновації на виставці найближчим часом використовуватимуть і в Україні. Це питання часу та динаміки впровадження. Для того, щоб Україна швидше розвивала цей напрямок, нам потрібно розробляти програми підтримки та законодавчу базу.

Ця виставка показала нам реальних виробників, які впроваджують подібні проекти не лише в своїх країнах, але мають можливість інвестувати у відповідне виробництво за кордоном і створювати спільні підприємства по використанню і розвитку водню.

Яка Роль Української Водневої Ради?

Олександр Домбровський:

Діяльність Української Водневої Ради оцінюю дуже позитивно. Мені надзвичайно приємно, що президент Української Водневої Ради та команда рухаються так швидко. Якщо ти рухаєшся повільно – це означає, що ти стоїш на місці. А якщо ти стоїш на місці – це означає, що ти відстаєш. Якщо Українська Воднева Рада, за підтримки політиків та громадських організацій, екологічних організацій чи організацій, які підтримують розвиток «чистої» відновлювальної енергетики, буде так само швидко рухатись, як до сьогоднішнього дня, то енергетичні трансформації України, на користь всіх українців в державі, відбудуться дуже швидко.

Айварс Старіковс:

Над своєю водневої «дорожньою картою» Латвія працювала 2 роки. Українська Воднева Рада пройшла це шлях за рік. І це дуже швидкі темпи. На черзі подальші кроки: як це реалізувати індустріально.

Сергій Савчук:

Українська Воднева Рада – це надзвичайно динамічний проект, що об’єднує виробників водню. Рада працює з урядовими організаціями над тим, щоб допомогти розробляти програми і впроваджувати проекти, що будуть використовувати водень в Україні. Талановиті люди та гарна команда. Хочу відмітити безпосередньо Олександра Рєпкіна. Він має великий управлінський досвід, як гравець на ринку альтернативних джерел енергії. Це ініціатор розвитку водню в Україні. Крім нього, у Водневій Раді достатньо кваліфікованих людей, які співпрацюють з іноземними компаніями та асоціаціями – представниками країн, які розвивають водневий напрямок.

Олександр Рєпкін:

Ми підписали договір з Hydrogen Europe, Німеччиною та Латвією . Він дає можливість Українській Водневій Раді вести дискусію на найвищому рівні в Європі по імплементації всіх водневих технологій в усі галузі життя держави. Це можливість в найкоротші терміни закінчити і отримати експертизу документів Української Водневої Ради, а саме «дорожньої карти» та плану розвитку водневих технологій до 2035 року. Ми вже подали їх на розгляд. Наша співпраця – можливість обмінюватися інформацією, ділитися досвідом різних напрямків передових європейських країн і організацій, спостерігати за розвитком їх законодавства, синхронізуватися з цими країнами і якнайшвидше привезти всі кращі технології в Україну.

Читайте самые интересные истории ЭлектроВестей в Telegram и Viber