RSS
Новости
4 июля, 18:28
Чи загрожує Україні енергетична криза? - колонка Станіслава Ігнатьєва
Станіслав Ігнатьєв, засновник Харківського енергетичного кластеру, поділився своєю думкою з приводу запуску ринку електричної енергії.

Запуск ринку електричної енергії відбувається в рамках Третього енергопакету ЄС. Це одна із умов співробітництва України та МВФ для отримання макрофінансової допомоги від ЄС у розмірі 500 млн євро в цьому році. Для гравців ринку – це нове «вікно можливостей» та величезні виклики, а чи очікує кінцевого споживача чергова енергетична криза в країні?

Прогнозується, що ціни на електричну енергію для непобутових споживачів із запровадженням нової моделі ринку вже протягом найбільшого місяця зростуть на 5-6%. Це підтверджує і офіційна заява Міністра енергетики та вугільної промисловості, який апелює до того, що в Україні тариф як для населення, так і для промисловості у 2-2,7 рази нижче, ніж у сусідніх Білорусії та РФ.

«Міни уповільненої дії», що приховані у тарифі?

Кабінет Міністрів України на передостанньому засіданні намагався тимчасово врегулювати тариф для населення, який вже на сьогодні, є значно заниженим від ринкового. В першу чергу, утримання тарифу для населення має політичний генезис і пов'язаний із виборами до Верховної Ради, що відбудуться вже цього місяця. Для населення тариф, за умови його «відпуску у вільне плавання» може зрости на 40%. Але політично тариф буде утримувати як діючий Уряд, так і, потенційно, новий після обрання Парламенту.

Разом з тим, при піднятті хоча б на 5% вартості електричної енергії кількість субсидіантів у країні зросте щонайменше на 150-200 тис. осіб, що пропорційно населенню всього Тернополя чи Луцька. Уявіть навантаження на бюджет від того, що цілий обласний центр перевести на житлово-комунальні субсидії.

Поки що покладання спеціальних обов’язків з компенсації низьких цін для населення Кабінет Міністрів поклав у тариф ДП «НЕК «Укренерго» на передачу електричної енергії. Але казус в тому, що таке рішення призведе до розподілу додаткового навантаження між споживачами, а не виробниками електроенергії, оскільки, виробники електроенергії не сплачують тариф на передачу, цей тариф сплачує, виключно, споживач. За твердженням керівника «Укренерго», та відповідно до розрахунків НКРЕКП, така модель компенсації призведе до зростання цін для промисловості на 42%. За офіційною інформацією НКРЕКП додаткове навантаження на промисловість (а, отже, в кінцевому варіанті і на населення) та бюджет в наслідок реалізації такої моделі компенсації складе 37 млрд грн на рік (що вдвічі перевищує макрофінансову допомогу, яку очікує Україна у 2019).

Отже, зростання тарифу для промисловості – неминуче. І це відобразиться, в першу чергу, на зростанні вартості щонайменше на 1/3 «продуктового кошику» (таких електроємних продуктів харчування як хліб, молоко, ковбаса) та вартості послуг комунального електротранспорту, різницю між собівартістю та ціною для пасажира якого муніципалітети не здатні покривати, оскільки бюджети вже сплановані, а нові суттєві надходження не очікуються.

Кризи, що криються у вугільній генерації електроенергії

Три минулі тижні в Україні спостерігалася аномальна спека, що через збільшення кількості виробництва холоду (промислові генератори холоду, офісні та побутові системи кондиціонування), призвели до суттєвого ризику розбалансування енергосистеми, що врешті решт призвело до «віялових» та непрогнозованих відключень споживачів. Теплогенерація, як основа для балансування енергосистеми, потенційно могла не справитись із поставленою задачею, оскільки поза резервом через відсутність вугілля опинились 7 блоків ТЕС (3 – ДТЕК і 4 – Центренерго, сумарною потужністю 2 857 МВт). За 10 днів спеки на складах запаси вугілля зменшились на 10%. Ситуація ускладнилась через виведення в аварійний ремонт ще 8 блоків ТЕС (6 – Центренерго, 1 – Донбасенерго, 1 – ДТЕК на 2 320 МВт). Погодні умови та введення блоків Зміївської та Трипільської ТЕС дозволили минувати кризу, але це, лише, початок.

Українські ТЕС, як основа для балансування енергосистеми, сьогодні не є взірцем технічного прогресу. Тому, ТЕС країни із року в рік поступово зменшують виробництво електроенергії. Модернізація енергоблоків ТЕС є процесом витратним і довготривалим. Так, наприклад, перехід одного із чотирьох енергоблоків Зміївської ТЕС ПАТ «Центренерго» (Харківська область) з вугілля антрацитової групи на газомістке вугілля коштувало 50 млн. доларів США. Це фінансування на даний момент покладено на плечі українських платників податків, оскільки ПАТ таких коштів для інвестування у власний енергодивізіон не має, а європейські фінансові інституції не кредитують проекти, що суперечать останнім енергопакетам ЄС. Тому, прогнозовано, що генерація електричної енергії на ТЕС буде поступово знижуватись. І необхідно знайти альтернативу для маневрування у пікові години навантаження на енергомережу. Краще ситуація виглядає у галузі гідроенергетики.

Ймовірний кінець «мирного атому»

Оптимістичніше ситуація, на перший погляд, відбувається у атомній енергетиці. АЕС – це базова генерація, яка є постійною й покликана забезпечити задоволення необхідного мінімуму потреб. Загальна генеруюча потужність української атомної енергетики становить трохи більше 13 ГВт. Це багато, але не достатньо для задоволення всіх потреб держави. Тим більше, що АЕС не в змозі оперативно збільшувати/зменшувати виробництво електроенергії. ДП НАЕК «Енергоатом» позбулася залежності від російського палива, перейшовши на заміну ТВЕЛів від американської Westinghouse. І тут можна було б зберігати спокій, розраховуючи на цей базовий вид електрогенерації, але 12 із 15 діючих енергоблоків, практично, відпрацювали свій ресурс (за даними МАГАТЕ та ДП НАЕК «Енергоатом»), але працюють, згідно із рішенням про продовження терміну експлуатації. Разом з тим, це не панічне явище, оскільки кожен із реакторів має запроектований запас міцності, й потребує капітального ремонту корпусу реактору.

Однак, такі дії не можуть бути безмежними, й за даними МАГАТЕ, першим зупиниться 2-й реактор Південноукраїнської АЕС у 2025 році. На енергосистемі це відобразиться у мінус 1 ГВт генеруючих потужностей. За період 2030-2035 років розпочнеться хвиля зупинки реакторів, і у 2036 році із 13 ГВт генеруючих потужностей, залишиться всього 3 ГВт. І це, - за умови якісного та професійного обслуговування енергоблоків АЕС. Слід зазанчити, що це достатньо складно, оскільки, за даними ДП НАЕК «Енергоатом» енергоблоки українських атомних електростанцій у першому півріччі 2019 аварійно зупинялися 9 раз.

Отже, ймовірно від стрімкого зростання цін на електричну енергію через запровадження нового ринку Україна «оговтається», в першу чергу, через зменшення енерговитрат на побутовому рівні і політиці енергозаощадження. Але, - попереду велика енергетична криза, що пов’язана із застарілістю технологій та генеруючого обладнання, що вже у наближчі 10 років більше ніж на 50% може бути виведено з експлуатації. І це виклик, перед яким постає енергетична галузь і все населення країни.

 

Станіслав Ігнатьєв,

засновник Харківського енергетичного кластеру
виконавчий директор Інституту сталого розвитку

Читайте самые интересные истории ЭлектроВестей в Telegram и Viber

По материалам: ЭлектроВести
ELEKTROVESTI.NET экономят ваше время
Подпишитесь на важные новости энергетики!