«Чим більш взаємозалежними ми станемо в Європі, тим більш незалежними ми станемо від Росії», — сказала журналістам президент Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн під час візиту в травні до данського порту Есб’єрг. Він використовується провідними виробниками вітрових турбін Vestas (VWS. CO) та Siemens Gamesa (SGREN.MC).
«Ми всі знаємо, що зелена генерація – це чудово. Але якщо ми хочемо її використовувати, нам потрібна мережа. Потрібно діяти активніше», – сказала вона.
Однак незрозуміло, яким способом величезну кількість зеленої енергії можна розподіляти між країнами, не перевантажуючи берегові мережі, які дуже активно використовуються і сьогодні, або не створюючи мішанину кабелів на морському дні.
Однією з ідей, що може допомогти в цьому питанні, є офшорні електромережі з новими вітровими електростанціями, підключеними до енергетичних вузлів і з’єднаних між собою силовими кабелями.
Данська компанія Energinet вже обговорює з’єднання двох енергетичних островів у данській частині Північного та Балтійського морів з Німеччиною та Бельгією. Також ведуться переговори з Норвегією, Нідерландами та Німеччиною.
Спільні вітроферми
У середині травня Данія, Нідерланди, Німеччина та Бельгія оголосили про плани побудувати 150 ГВт морської вітрової потужності до 2050 року. «Перший раз ми розглядаємо розвиток відновлюваних джерел енергії як проєкти, які найкраще робити разом», – сказав міністр клімату та енергетики Данії Дан Йоргенсен.
Мережа в Північному морі заощаджує гроші та допомагає регулювати нестабільність виробництва. Енергетичний центр на морі також дозволяє зберігати вітрову енергію, поки вона не знадобиться споживачам на суші. Це дозволяє уникнути перевантаження електромережі, що є поширеною проблемою. Наприклад, Німеччина регулярно платить данським виробникам вітрової енергії за те, щоб вони на деякий час відключали турбіни, щоб обмежити імпорт і уникнути навантаження на мережу.
Хто заплатить?
Однак, створення підводної мережі займе принаймні десятиліття і, ймовірно, буде коштувати більше, ніж мільярд доларів. Незрозуміло, хто буде інвестувати та розвивати проєкти, в яких бере участь декілька країн, а в деяких випадках – Британія, яка не є членом ЄС.
Ульрік Стрідсбек, керівник відділу регулювання в Orsted каже, що чинне регулювання не дозволяє зробити необхідний розподіл витрат і доходів. Саме він може стимулювали інвестувати у проєкт всі сторони, що беруть в ньому участь.
Orsted, який побудував приблизно чверть світових вітрових електростанцій на морі, вважає гібридні проєкти ключовими для розкриття майбутнього потенціалу офшорних вітрових електростанцій. «Ми вважаємо, що гібриди зможуть значно заощадити час та гроші», – сказав Стрідсбек.
Юридичне питання
За словами Джайлза Діксона, керівника галузевої лобістської групи WindEurope, зараз розробляються ще кілька гібридних проєктів, але ключовою перешкодою для їх реалізації є відсутність чіткої європейської нормативної бази.
«Зараз уряди зобов’язуються будувати величезні обсяги офшорних вітрових електростанцій. Але в них немає сенсу, якщо робити це лише через з’єднання «від точки до точки», – сказав він.
Проте, це може бути найкращим рішенням у короткостроковій перспективі, оскільки Європа прагне швидко наростити офшорні вітрові потужності, щоб замінити російське викопне паливо, каже Сорен Лассен, дослідник Wood Mackenzie.
«Я не впевнений, чи буде гібридна мережа правильним рішенням у короткостроковій перспективі у 2020-х роках», — сказав він. Лассен додав, що юридичні перешкоди можуть затримати розвиток проєктів.
Натомість Діксон з WindEurope стверджує, що затримок не буде, якщо Європейська комісія введе необхідне регулювання.
"Проєкти можна побудувати дуже швидко, якщо на це буде воля політиків, - сказав він. - Це не складна математика».
Читайте самые интересные истории ЭлектроВестей в Telegram и Viber
