За оцінкою компанії, до 2050 року 85% водню походитиме з низьковуглецевих джерел, у тому числі 25,5% від електролізу на основі «мережевої» електроенергії, 17,5% від електролізу на основі безпосередньо сонячної енергії та 13% від електролізу на основі енергії вітру. Однак на сьогодні впровадження технологій виробництва зеленого водню відбувається досить повільно та вимагає державної підтримки.
Виробництво зеленого водню вимагатиме великих обсягів відновлюваної генерації для живлення електролізерів загальною потужністю 3075 ГВт. Це більш ніж удвічі перевищує загальну встановлену потужність сонячної та вітрової енергетики на сьогодні.
DNV стверджує, що нинішні темпи зростання глобального споживання водню надто повільні, не відповідають траєкторії, необхідної для досягнення цілей Паризької угоди. Вони також не відповідають розвитку відновлюваних джерел енергії, енергетичних систем та акумуляторних систем накопичення енергії.
За нинішніх темпів глобальне споживання водню збільшиться до 5% у 2050 році. Рівень сильно відрізнятиметься в залежності від регіону.
На Європу припадатиме 11% світового споживання водню, за нею слідують країни Тихоокеанського регіону з часткою 8% та Північна Америка - 7%. На Китай припадатиме 6%.
На думку аналітиків, до 2050 року вартість водню, одержуваного електролізом за допомогою "мережевої" електроенергії, значно знизиться і становитиме в середньому близько 1,5 долара за кг. Вартість “синього” водню знизиться з 2,5 долари за кілограм у 2030 році до 2,2 долара у 2050 р. «У всьому світі витрати на “зелений” водень зрівняються із витратами на синій протягом наступного десятиліття», — йдеться у звіті. При цьому зазначається, що в регіонах з дешевим природним газом, таких як США, вартість “синього” водню вже сьогодні становить 2 доларів за кілограм.
Наприкінці 2020 року вартість електролізу на основі відновлюваних джерел енергії була «надто високою» — вартість такого водню становила 5 доларів за кг (середньозважене світове значення). До 2030 року очікується різке зниження вартості електролізу, що призведе до зниження середньої вартості H2 до 2 доларів за кг.
«Основною силою цієї тенденції стане зниження витрат на сонячні панелі на 40% та на турбіни на 27%. Завдяки постійному вдосконаленню турбін та технологій сонячних панелей річна кількість робочих годин збільшиться на 10–30% залежно від технологій та регіонів», — зазначає DNV GL.
Також зазначається, що у світі активно йтиме процес перепрофілювання газопроводів під використання водню, оскільки очікується, що витрати на цей процес становитимуть від 10 до 35% витрат на нове будівництво трубопроводів. Передбачається, що понад 50% трубопроводів для транспортування водню буде представлено модернізованими газопроводами, які сьогодні використовуються для перекачування природного газу.
Промисловість стане основним безпосереднім споживачем водню, замінюючи вугілля та газ у високотемпературних процесах. В будинках водень у суміші з природним газом теж будуть застосовувати, але дуже обмежено.
Аміак та метанол та електронний для використання в авіації, морському судноплавстві та в вантажному автотранспорті активно запроваджуватимуться з кінця 2020-х років. Водночас автори доповіді не очікують, що водень буде масово використовуватиметься у легкових автомобілях.
DNV вважає, що міжконтинентальна торгівля воднем навряд чи набуде широкого поширення. Водночас аміак продаватиметься у всьому світі, оскільки він зручніший для транспортування.
Раніше повідомлялося, що "Нафтогаз" домовився із канадською компанією про постачання зрідженого газу та водню з 2027 року
Читайте самые интересные истории ЭлектроВестей в Telegram и Viber
