Юрґен Тріттін - один з лідерів німецьких Зелених. В уряді канцлера Ґергарда Шредера він був міністром захисту довкілля (1998 - 2005), а зараз очолює фракцію партії Союз 90/Зелені у бундестазі.
Deutsche Welle: Пане Тріттін, як і коли ви дізналися про катастрофу на Чорнобильській атомній станції в СРСР?
Юрґен Тріттін: Ми отримали перші новини тоді ще по радіо. Спочатку ми не хотіли в це вірити. Найсильніше враження на мене справило 1 травня 1986 року, коли інформації раптом стало більше. В цей день ми були на вулиці й святкували разом з дітьми. Була дуже хороша погода, але потім почався дощ і всіх дітей треба було ховати від нього. Потім дитячі пісочниці та спортивні майданчики було закрито через небезпеку радіації.
Чи розуміли ви тоді масштаби катастрофи?
Тоді цього ніхто не міг оцінити. У місті Ґеттінґені, де я тоді жив, перші вимірювання радіації робили пожежні. У них були дуже примітивні прилади, але навіть вони показували радіацію в калюжах. Тоді ще не було такої мережі вимірювальних станцій, як зараз, що здатні розпізнавати мінімальні дози радіації, навіть якщо викид стався в Японії.
Який ваш підсумок - 25 років після Чорнобиля та місяць після Фукусіми?
Зважаючи на те, що такі катастрофи неможливо виключити на жодній АЕС світу, це може означати лише одне - ми повинні позбутися залежності від цієї технології та якнайшвидше відмовитися від атомної енергії. Німеччина вже йшла цим шляхом, і зараз є надія, що вона до нього не лише не повернеться, а й пришвидшить свій рух.
- В Україні, Росії та Білорусі думають інакше. Там досі роблять ставку на атомну енергетику - навіть після катастрофи на японській АЕС "Фукусіма". І це при тому, що ці три країни досі найбільше потерпають від наслідків аварії на ЧАЕС. Чим ви це пояснюєте?
Ставлення до атомної енергії завжди визначається певними політичними та економічними інтересами. Якщо поглянути на глобус, то виникає питання, навіщо Бразилія, яка 90 відсотків енергії отримує з води, яка має великі поклади нафти та газу, обов'язково прагне отримати атомну енергію? Це дуже мало пов'язано з енергетичною політикою. Це пов'язано з інтересами великих та монопольних компаній та їхньою співпрацею з державними чиновниками. Такі технології сприяють утворенню великих монополій, або, якщо говорити мовою країн, які ви згадали, - таких олігархій. Саме тому всі спроби виробляти електричний струм з відновлювальних джерел (причому він був би дешевший) у цих країнах зазнають спротиву олігархій. На відновлювальних джерелах енергії не заробляють таких грошей, як на атомній енергії.
Після катастрофи на японській АЕС "Фукусіма" у багатьох країнах по-новому ведеться дискусія про майбутнє атомної енергетики. Але Німеччина - чи не єдина країна, в якій ідеться про повну відмову. Чому?
Я не думаю, що Німеччина - єдина країна. В Європейському Союзі є кілька країн, які живуть без атомної енергії й не планують будувати АЕС. Загалом у ЄС зменшується число атомних станцій. Будуються лише дві нові - у Фінляндії та Франції. У наступні 10-20 років ми побачимо радикальне скорочення атомної енергетики в Євросоюзі. Причина, чому в Європі будують мало нових АЕС, та ж сама, що і в США. Там від 1970-х років не було збудовано жодної нової атомної станції. У порівнянні з газовими або вітряними електростанціями вони малорентабельні. АЕС вигідні лише тоді, коли вони працюють на державних дотаціях. У світі атомна енергія відіграє другорядну роль. Лише чотири відсотки струму в світі надходить від АЕС. Тобто, у суспільній дискусії роль атомної енергетики не відповідає її реальному значенню.
Останнім часом називають різні дати, коли в Німеччині може закритися остання АЕС - 2017-й рік, 2020-й або 2022-й. Уряд поки що не сказав остаточного слова. Який ваш прогноз?
Це не питання прогнозів, а питання передумов. Якщо відмовлятися від атомної енергії і робити це на підставі економічних розрахунків, а саме - так, щоб не виникала залежність від експорту енергоносіїв, треба розбудовувати альтернативні, відновлювальні джерела енергії та підвищувати енергоефективність. Це означає, що на півдні Німеччини має припинитися блокування розбудови вітряних електростанцій, замінено старі й неефективні вітряні турбіни в решті країни, а утеплення будинків має дозволити заощаджувати більше газу. Якщо це вдасться, відмову від атомної енергії можна здійснити упродовж наступної каденції бундестагу (тобто, від 2014 до 2018 року - РГ). Але головне - не термін, а передумови.
З Ю.Тріттіном розмовляв Роман Гончаренко
Редактор: Захар Бутирський
Читайте самые интересные истории ЭлектроВестей в Telegram и Viber
