«На сьогодні стає все більш очевидним, що водень і синтетичні продукти з нього будуть грати центральну роль в нейтралізації парникових газів у всіх секторах, таких як транспорт, промисловість, будівництво та нерухомість. Крім безпосереднього кінцевого використання в різних областях, водень набуває все більшого значення для інтеграції відновлюваних джерел енергії в енергосистему», - зазначають автори.

Вчені роблять явний упор на «зелений водень», вироблений електролізом води за допомогою відновлюваної електроенергії.

До 2050 року Німеччині буде потрібно від 50 до 80 ГВт потужностей електролізерів, підраховано в доповіді. Для Європи потреба в цих пристроях оцінюється в 341-511 ГВт.

Прогнозована потреба у водні в Німеччині у 2050 році може скласти від 250 до 800 ТВт*год, а в Європі від 800 до 2250 ТВт*год.

У доповіді говориться про необхідність зниження вартості електролізерів до менш ніж 500 євро / кВт, що може бути досягнуто завдяки постійним зусиллям в області НДДКР, економії від масштабу, а також автоматизації виробництв.

За оцінками, максимальний обсяг ВДЕ електроенергії, який може проводитися на території Німеччини, становить 700-1000 ТВт * год на рік. Цього достатньо для покриття споживання електроенергії для «традиційних потреб», але не вистачить для електролізу водню в прогнозованих масштабах. Крім того, потенціал виробництва «зеленого водню» всередині Європи також обмежений.

Тому частина споживаного в Німеччині (та ЄС) H2 доведеться імпортувати з країн з хорошими природними умовами для вироблення дешевої електрики на основі ВДЕ та, відповідно, виробництва дешевого (навіть з урахуванням транспортних витрат) електролізного водню. У доповіді у числі таких країн названі Австралія, Аргентина, Марокко, Ісландія, Чилі, держави Аравійського півострова. Водневі електролізери доцільно використовувати в тих регіонах, де наведена вартість енергії (LCOE) фотоелектричних та вітрових електростанцій становить менше ніж 30 євро / МВт * год - і ці установки повинні бути завантажені щонайменше як 4000 повних годин на рік, відзначають автори. Водень можна транспортувати в рідкій формі, по аналогії з СПГ, але також і в складі інших носіїв, таких як аміак, метанол або LOHC (рідкі органічні носії водню). «У багатьох регіонах світу готуються до такої торгівлі стійко виробленими джерелами енергії та хімічними речовинами, що дозволить Німеччині розширити своє енергетичне співробітництво за межі колишніх партнерств в області викопних джерел енергії», - говорить професор Маріо Рагвіц, глава підприємства Fraunhofer по енергетичній інфраструктурі та геотермальній енергії.

У дорожній карті також зазначається, що німецька промисловість може заробляти до 32 млрд євро рік в період з 2040 по 2050 рр., Реалізуючи на світовому ринку електролізери та паливні елементи (основний дохід - від паливних елементів). При цьому автори виходять з глобальної встановленої потужності електролізерів в 3000 ГВт до 2050 року.

Нагадаємо, що нафтогазовий концерн BP спільно з енергетиками з RWE та хімічною компанією Evonik планують проект з виробництва та постачання зеленого водню в Німеччині. Підписано угоду про наміри.

Читайте самые интересные истории ЭлектроВестей в Telegram и Viber